Професія мого товариша

Чим займається Програміст? Програмістами узагальнено називають категорію людей, що займаються розробкою алгоритмів та програм на основі математичних моделей. Програмістів умовно можна розділити на три категорії: 

• Прикладні програмісти. Такі фахівці займаються розробкою конкретних програм, необхідних для роботи організації. Наприклад, сюди можна віднести програмістів 1С.
• Системні програмісти програмують операційні системи, інтерфейси до розподіленим баз даних, що працюють з мережами.
• Web-програмісти мають справу з мережами, але, як правило, з глобальними, такими, як Internet. Вони пишуть web-інтерфейси до баз даних, створюють динамічні web-сторінки і т.п.

Специфіка професії програміста:
Плюси професії: 

• Постійне професійне самовдосконалення,
• Високий попит на ринку,
• Висока заробітна плата,
• Працювати можна не маючи диплома,
• Переважно творча професія.

Мінуси професії: 

• Те, що зрозуміло програмісту, не завжди зрозуміло користувачеві доводиться багато пояснювати,
• Трапляється працювати в авральному режимі,
• Робота за комп'ютером погано позначається на здоров'ї,
• І тут знаходиться місце рутині,
• Професія накладає відбиток на характер.

Де працює Програміст:

• Науково-дослідні центри,
• IT-компанії,
• Організації, які в свій структурі увазі відділи програмістів (або штатну одиницю).

Особисті якості:

• Перш за все, програміст повинен володіти терпінням і витримкою. Це абсолютно незамінні якості в його роботі.
• Потрібно вміти швидко адаптуватися і постійно вивчати щось нове. Інакше через кілька років ваша цінність як фахівця може помітно знизитися.
• Вміння об'єктивно оцінювати можливості технологій та їх використання в кожному конкретному випадку.

Скільки отримує Програміст?
Успішний починаючий програміст в майбутньому може претендувати на посади: 

• керівник групи програмістів,
• IT-директор,
• менеджер проекту,
• можна переміщатися в межах спеціальності, вдосконалюючись професійно.

Професія економіста: переваги та недоліки. Реферат

Сьогодення – надзвичайно важкий час для українського народу та держави в цілому. Глобальна переорієнтація економічної системи занурила нас у глибоку кризу з необмеженою кількістю проблем

Ринкова економіка, її характерні ознаки. В економіці будь – якої країни незалежно від домінуючих соціально – економічних умов необхідно вирішувати три основні економічні завдання: яку продукцію виробляти, як її виробляти і для кого? Світова економіка переконує, що, хоча існують різні варіанти, ці завдання реалізуються по суті в межах двох моделей господарювання: командно – бюрократичної і товарної або ринкової. Ринкова модель господарювання становить таку суспільну форму організацій виробництва, за якої усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку.

У ринковому господарстві постійно відбуваються процеси пристосування, які сприяють встановленню правильного співвідношення попиту, пропозиції, прогресивним структурним зрушенням, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, збалансуванню матеріально – фінансових пропорцій. Ринкова модель господарювання дозволяє без примусу спрямовувати ресурси туди, де вони необхідні, і перерозподіляти їх у разі зміни попиту. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.

Світова економічна наука, як ми знаємо, усі економічні явища та процеси розглядає на двох рівнях: макроекономічному та макроекономічному. Існує також мезоекономічний рівень, що займає серединне становище. Уявляючи собі будь – яку систему економіки у спрощеному вигляді, не важко здогадатись, що функціонування її ґрунтується на взаємозв'язаному русі ресурсів, споживчих благ і доходів, такий рух називається кругообігом. І вже на основі шкільної економіки при характеристиці кругообігів ринкової і планової економіки ми стикаємося із першою суттєвою різницею між двома великими системами.

На відміну від командно – бюрократичного зразка, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки ресурсів та продуктів. При цьому усі учасники кругообігу виступають як самостійні та незалежні суб'єкти господарювання, що мають власні інтереси, тоді як в плановій єдиним власником усіх ресурсів є держава, що виступає з певною програмою, якої повинні дотримуватися всі члени кругообігу. Що ж до основних принципів ринкової економіки, слід зазначити декілька основних. Серед них, по – перше, економічна свобода, вона заснована на приватній власності і вільній підприємницькій діяльності. Приватна власність надає приватним особам право користуватися і розпоряджатися ресурсами.

Свобода підприємництва полягає у можливості здійснювати будь – які угоди, використовувати будь – які придбані ресурси і реалізовувати створені товари та послуги, виходячи з власних інтересів при цьому ніхто не диктує один одному якісь команди, не примушує діяти по плану, тоді як у плановій економіці у цьому випадку панує централізм, що реалізується через привласнення державою ресурсів та визначення цін і доходів.

До речі, іде рівний розподіл прибутків між членами суспільства незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва – так звана рівність. Засобом централізму стало всеохоплююче планування. Процес планування розпочинався з визначення п'ятирічних завдань, продовжувався встановленням їх на рівні окремих галузей, підприємств та узгодженням внесених змін, і завершувався розробкою річних планів і доведенням їх як обов'язкових показників діяльності до міністерств і підприємств.

Та зворотнім боком економічної свободи у ринковій економіці, своєрідною платою за неї є економічна відповідальність і ризик. Кожен, хто користується економічною свободою, розплачується за негативні наслідки невірно прийнятих рішень і дій своїй майном, коштами, втраченими можливостями отримати прибуток і збагатитись. Тут вже держава не відповідає за підприємництво особи, тому у самостійній діяльності треба бути дуже обачним і прогнозуючим, щоб уникнути серйозних проблем. Другий вагомий аспект ринкової економіки – це конкуренція. Економічна свобода є передумовою конкуренції, змагань за можливість швидше і вигідніше реалізувати свій товар або послугу.

Конкуренція є значним чинником, якщо:

• існує така кількість покупців і продавців, що жоден з них не може істотно вплинути на ціну, тобто, стати монополістом;
• кожний продавець і покупець може вільно ввійти в певну галузь і так само вийти з неї – не існує юридичної або організаційної перешкоди для надходження ресурсів з галузі в галузь.

У плановій економіці питання конкуренції вирішується знову таки через план: держава диктує усім суб'єктам розмір цін на товари та послуги, і тому за таких умов подібні змагання неможливі. Єдиним осередком конкуренції у плановому кругообігу є « чорний ринок », де на відносному рівні існують процеси економічної свободи та вільного вибору. Саме тут, на невизнаному державою ринку, приховане виробництво стало логічним наслідком незацікавленості виробників у інтенсивній і продуктивній праці на офіційних засадах. Це єдине місце, де споживачі отримують при відсутності дефіциту необхідні товари та послуги.

Конкуренція виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів.

Принцип третій – автоматизм регулювання. Ринкова економіка є системою надзвичайно важких зв'язків. Кожен суб'єкт економіки користується власним інтересом, приймає власні рішення, що врівноважуються й узгоджуються автоматично. Таке врівноваження та узгодження відбувається завдяки конкуренції та вільному ціноутворенню. Ринкові ціни коливаються. Їх збільшення або зменшення надає виробникам та споживачам найнеобхіднішу інформацію: виробництво яких товарів та послуг збільшити, яких – зменшити; які ресурси використати, а які – ні; як розподілити бюджет домогосподарств на різні споживчі витрати; від чого потрібно відмовитись, а що можна спожити в більшій кількості. Ті, хто керуються інформацією, що її надають ціни, і вчасно переорієнтовуються, дістають певні вигоди, інші втрачають майно, капітал і прибутки, банкротують.

За згаданою особливістю планової економіки автоматизм регулювання у ній відсутній: конкуренції немає, ціноутворення держави стале, а усю необхідну інформацію виробники та споживачі отримують лиши від державних структур. До речі, ця властивість характеризується одним з основних принципів командно – бюрократичної системи – ієрархією, передбачає підпорядкування інтересів нижчих ланок (тобто тих самих споживачів та виробників)інтересам вищих (галузевих міністерств, територіальних об'єднань). Цей загальний принцип є основною характеристикою усіх тоталітарних режимів, що були запроваджені в країнах світу. Саме на підпорядкуванні базувалися усі відносини командно – бюрократичного характеру.

Ринкова економіка, без сумніву, має великі переваги. По – перше, в тому, що усі економічні явища та процеси відбуваються на основі свободи вибору, вільної конкуренції та ціноутворення. По – друге, кожен суб'єкт, кожна особа, що приймає участь у плинності процесів ринку, зацікавлений в процесі виробництва, реалізації, обміні, розподілі та споживанні товару або послуги з метою отримання найвищого бажаного ефекту.

Звичайно, у економіки є свої недоліки:

• ринок погано реагує на деякі загальнонаціональні і загальнодержавні потреби, наприклад, в освіті, культурі, у фундаментальних дослідженнях, збереженні навколишнього середовища. Ці сфери діяльності не забезпечують приватному бізнесу прибутків, які б відповідали значенню цих сфер у житті суспільства;
• механізм ринкової конкуренції може спричиняти явища масових банкрутств, безробіття, соціального розшарування суспільства;
• конкуренція, цей рушійний механізм ринкової економіки, що забезпечує її головні переваги, має тенденцію до затухання. Конкуренції дають такі процеси, як злиття фірм, мета яких – посісти монопольне становище на ринку, як укрупнення підприємств під впливом технологічного процесу.

Проте існують економічні теорії, адміністративні, правові заходи, що дають змогу певним чином обмежити ці недоліки.

Чому я обрав професію економіста? Важко відповісти однозначно. Річ у тому, що сьогодення – надзвичайно важкий час для українського народу та держави в цілому. Глобальна переорієнтація економічної системи занурила нас у глибоку кризу, необмежену кількістю проблем, оточуючих її: адміністрація, міжнародні відносини, внутрішня та зовнішня політика, демос, екологія… вирішення проблем для підняття матеріального та духовного життя суспільства – першочергове завдання як для країн в цілому, так і для кожного “я” зокрема. Проте усі без заперечення політики та економи стверджують, що ще недовго ми будемо рахувати копійки і мріяти про краще життя: надто глибоко в'їлася ідеологія планової економіки у шкіру державного взаємозв'язку “продавець - покупець”; надто важко змінити клімат на інший, якщо перший – усе твоє життя.

Сьогодні ми як би заново народжуємось. Змінюється основа людської свідомості, багато з нас лишилися при своєму, хтось змінився, хтось досяг своєї мрії. Розкладання теперішнього життя по полицях досягнення відносної рівноваги як ґрунту до нових ідей – справа наших батьків, тому що в першу чергу повинні розібратися вони. Нам, тобто, і мені теж, будувати на основі батькового ґрунту нові, світлі ідеї та реалізовувати їх у життя. Як казав один з відомих майстрів слова: “Життя – це велика плита, на якій стоїть дім із безліччю над будівель та при будівель”. Нам потрібна лише надійна, міцна основа, на якій нам будувати цей дім. І ні в кого не виникне сумнівів, що головним засновником і будівничим має бути політик та економіст.

Економіка сягає у всі сфери життя суспільства. Стратегічні розрахунки, ведення підприємницької політики, пошук виходів та їх альтернативи, ще багато чого – все це методи і основи будь – якої ланки господарства, а з другого боку – це питання економіки. Що виробляти, як створювати і для чого? Ці питання задає собі кожна людина, що замислюється над механізмом ринку. Та лише економіст ладен дати на них чітку, повну аналізуючу відповідь. Ця нова професія чомусь може вирішити багато, спрямовуючи зусилля саме туди, де вони потрібні, залучати людей, раціонально розподіляти час. Звичайно, все це за умов певної відповідальності.

Тепер, у часи ринку та приватної власності держава обмежила свою відповідальність саме у цьому аспекті, що на мій погляд принесло позитивний результат: людина стала більш свідомою у намірах та діях, покращився результат праці, стали зрілими політ економічні стосунки “людина – людина”. З іншого боку демократія та право вільного вибору впевнили людину в собі, надали їй голосу і свободи, що теж має велике значення у складному сьогоденному процесі.

Економіст – професія нової епохи. Ця людина живе не сьогоднішнім днем, а думкою про майбутнє (річ іде про справжніх економістів), дбає про добробут, досягає цілей завдяки величезному обсягу знань, здобутому на основі того ґрунту, про який я вже говорив, та завдяки таланту до економічної справи. Що стосується мене, то, здається, у собі я знайшов цей талант і, здобуваючи знання, хочу проявити його у практичній сфері. Звісно, хто з нас не мріяв виділитись із сірої маси таких, як і він? Проте мною керують не реакційні бажання влади, грошей та слави.

Справжня мета моя – побачити, а точніше, відчути результат своє праці, взяти руками те матеріальне, що я створив у процесі своєї діяльності, і зрозуміти, що ти потрібен людям, їм необхідна твоя порада, як фахівця, або просто порада людини, тямущої не тільки в бізнесі, а і в духовному світі йому подібних людей. “В дійсності, саме вони і правлять світом”, - Джон Мейнард Кейнс про економістів. Економіка – це моє. А я лише хочу взяти своє.

Обовязки економіста

Економіст

Посадові обов’язки:
- під керівництвом провідного (старшого) економіста, або відповідального виконавця, або керівника теми (завдання) виконує науково-допоміжну роботу при проведенні досліджень або розробок відповідно до методичних і робочих програм;
- збирає, накопичує науково технічну інформацію та інші необхідні матеріали для виконання планової роботи або окремих завдань;
- систематизує і узагальнює статистичні матеріали та інші дані по темі (завданню) в цілому, її окремим розділам або етапам;
Вивчає спеціальну літературу з тематики досліджень, що проводяться, або розробок, складає бібліографію, анотації, реферати і огляди;
Бере участь в підготовці проектів перспективних і річних планів досліджень або розробок, заходів щодо підвищення їх економічної ефективності, науково-технічних звітів та іншої технічної документації. 
Такий спеціаліст повинен знати: 
- спеціальну літературу з тематики досліджень і розробок; 
- досягнення науки і техніки у відповідній області знань в країні і за кордоном; порядок користування реферативними і довідково-інформаційними виданнями; 
- методи проведення досліджень, розробок і експериментальних робіт; 
- планування і організацію наукових досліджень і розробок, методи визначення їх економічної ефективності; 
- порядок оформлення науково-технічної документації; 
- порядок розробки перспективних і річних планів роботи; 
- методи обліку і аналізу результатів роботи підрозділів установи (організації); 
- економіку, організацію праці і виробництва, основи трудового законодавства. 
Вимоги до кваліфікації. 
Вища професійна освіта без пред'явлення вимог до стажу роботи.
Економіст досліджує такі засоби, як земля, робоча сила, сировина і гроші з метою їх економнішого використовування. В обов'язки економіста входить аналіз доходів, що отримуються від використання товарів і послуг в порівнянні з витратами, який називається аналізом окупності. Для цього необхідно проводити дослідження, збирати і аналізувати дані, стежити за трендами або напрямами економіки і робити це на підставі прогнозів на майбутнє. Сферами досліджень економіста є такі, як інфляція, витрати на енергію, безробіття, ціни, імпорт тощо. Більшість економістів зосереджуються в своїй роботі на практичному вживанні їх досліджень в певних сферах. Розуміння економічних зв'язків дозволяє їм консультувати банки, підприємства нерухомості, страхові підприємства, дилерів, урядові установи і інших зацікавлених осіб. Зазвичай на кожному такому виробництві є свій економіст, інколи і декілька. Економісти-теоретики займаються створенням теорій для опису процесів, що відбуваються в економіці, або поясненням впливу політичних рішень на економіку. Для цього вони використовують складні математичні моделі і статичну обробку даних. В обов'язки більшості економістів входить складання звітів, в яких результати складних досліджень передаються звичною мовою, демонструючи дані на графіках і таблицях. Важливо роз'яснити, які довготривалі наслідки можуть мати вирішення політиків – як для самих політиків до ухвалення рішень, так і для громадськості і підприємств, на яких впливають ці рішення. Адже економіст може лише передати свою думку, яка ґрунтується на ґрунтовному аналізі, але прогнозів, які точно виконуються, не може дати і він. 
Умови праці
Трудовий графік економіста багато в чому залежить від цього, працює він поодинці або у складі групи дослідників. Індивідуальна робота дозволяє гнучкіше регулювати робочий час, але в обох випадках існують жорсткі терміни і щільний графік роботи. Тому інколи доводиться працювати понаднормово. Умови праці економістів зручні, багато сидячої роботи з літературою і комп'ютером. Рутина роботи економіста переривається різними нарадами і зустрічами, відповідями на листи і запити. Для зібрання даних і обміну досвідом необхідними є поїздки і участь в конференціях. 
Необхідні навики, знання та особисті якості
На економіста вчать в університетах, де окрім отримання загальної економічної освіти можна спеціалізуватися також в якій-небудь вузькій сфері, наприклад, в банківській справі, маркетингу або бухгалтерії. Однією з умов роботи економіста є математична кмітливість, яку доповнюють знання у вищій математиці і вміння застосовувати математичні моделі для пояснення реального життя. Для цього потрібні хороші аналітичні здібності, а також неупередженість – вміння оцінювати різні ситуації незалежно від їх результатів. Навики роботи на комп'ютері при проведенні різних аналізів також є однією з професійних вимог. Оскільки часто доводиться спілкуватися з клієнтами з метою їх консультацій, а також складати звіти і доповіді, то необхідні хороші навики спілкування і самовираження. В ситуаціях, коли накопичується багато роботи, а терміни підтискають, необхідне вміння протистояти стресам.

Професія економіст

Запровадження

Професія економіста виникла сотні років тому я, коли почали існувати основні економічні поняття: товар, обмін, гроші. Проте за минулі століття функції економіста помітно змінилися і розширилися.

Економіст накопичує й аналізує даних про виробничої діяльності, потім оцінює, наскільки вона успішна й у кінцевому підсумку, готує пропозиції керівництву з удосконалення технології виробництва та праці.

Економісти були й є більш затребуваними фахівцями ринку праці.

У цьому роботі розглядатимуться все плюси та "мінуси професії економіста, основні вимоги, які пред'являються кандидатам, і у майбутнє.

Професія економіст

Економіст здійснює економічний аналіз господарську діяльність організації, розробляє заходи щодо забезпечення режиму економії, підвищення ефективності робіт, виявлення резервів, попередження втрат перезимувало і непродуктивних витрат, раціональнішому використанню всіх видів ресурсів.Виполняет розрахунки з матеріальним, трудовим і витрат, необхідним проведення робіт (послуг), досліджень, і розробок на освоєнні нової техніки і технології.

Економісти працюють за кількох напрямах. Наприклад, економіст за працею розраховує розмір зарплати представникам кожної професії - від бухгалтера - до шахтаря. З іншого боку, він знає, як оцінити результати праці співробітників.

Економіст планового відділу визначає найефективніші шляхи отримання прибутку. І тому він розраховує, які доходи можна отримати майбутньому й скільки цього знадобиться. Потім вважає прибуток і обмірковує, як його використовувати. Отже, він планує господарську діяльність підприємства. Потім економіст оцінюватиме, наскільки реалізувався його план, тобто проводити аналіз виконання намічених планів і досягнутих підприємством результатів. Він зробить висновки та розпочне розробці планів для наступної перспективу.

Завдання економіста із питань фінансової роботі - сформувати і розподілити доходи і доходи накопичення, забезпечити фінансових ресурсів виробництво. Цей фахівець стежить те, щоб підприємство виконувало свої фінансові зобов'язання перед державою і банками, правильно сплачувало податки, вчасно розраховувалося з постачальниками.

Є й інші економічні спеціальності: економісти по договірної іпретензионной роботі, матеріально-технічного постачання, збуту тощо.

Той, хто не хоче бути економістом, насамперед повинен любити дітей і добре знати математику. З іншого боку, робота економіста вимагає акуратності і точності, а оскільки йому найчастіше доводиться обстоювати інтереси підприємства, повинен бути принциповим і чесним людиною. Щоб стати грамотним економістом, треба закінчити економічний ВУЗ. Там вивчають теоретичні основи економіки, статистику, основи фінансової та банківську діяльність. З іншого боку, економіст обов'язково має добре знати специфіку того підприємства, у якому він має працювати.

Основним плюсом професії економіста і те, що економісти були й є більш затребуваними фахівцями ринку праці. Також невід'ємним що становить є висока вести.

Одна з основних вимог роботодавця до кандидатів є досвід роботи з аналогічних посадах. Натомість, подає собою замкнуте коло, оскільки фахівець, лише який закінчив ВУЗ, немає досвіду роботи, і його буде складно влаштуватися посаду економіста.

Але у більшості випадків випускники все-таки знаходять застосування своїм до знань та з виробництва, й у бізнесі, й у сфері, й у науці. Але з статистиці близько 50 % випускників економічних спеціальностей воліють банки чи консалтингові компанії.

До особистим якостям, які повинен мати економіст ставляться:

· Уміння аналізувати великий обсяг інформації,

· Хороша пам'ять,

· Висока концентрація уваги,

· Терпіння,

·Коммуникабельность,

· Організаторські здібності.

Великим перевагою цій професії також те, що дозволяло розпочати з позиції пересічного економіста, а перспективі - стати управляючим підприємством, що відповідає за розвиток компанії, її конкурентоспроможність, контролює і координує діяльність всіх структурних підрозділів. З досвідом зростають й доходи.

Основні розв'язувані завдання професії «Економіст»:

· збір, обробка, оцінка первинної економічної інформації;

· аналіз облікової і звітної інформації з прийняття господарських прийняття рішень та отримання оцінки ефективності функціонування об'єктів підприємства;

· прогнозування економічних явищ і процесів;

· що у плануванні господарську діяльність підприємства;

· вироблення раціональної системи організації облік і звітність з урахуванням вибору ефективної облікової політики;

· організація роботи з обліку наявності і рух активів, зобов'язань та капіталу, визначенню результатівхозяйственно–финансовой діяльності підприємства;

· практичне застосування принципів, і правил аудиту основних господарських операцій.

Основні види професійної діяльності фахівця:

·учетно-аналитическая;

·контрольно–ревизионная;

· аудиторська;

· консалтингова;

·организационно–управленческая;

·нормативно–методическая.

Специфіка професії

До економісту дуже високі вимоги. Вони повинні володіти солідним теоретичним багажем:

· розумітися на законах економічної науку й законах розвитку суспільства як,

· вміти аналізувати статистичні дані і їм вірну інтерпретацію,

· вміти мислити непросто відповідно до законами логіки, а й мати задарма екстраполяції — поширення висновків із сьогоднішніх даних у майбутнє розвиток політичної ситуації з урахуванням дії різноманітних постійних і тимчасових чинників.

Щоб справлятися з цими завданнями, економіст зобов'язаний чудово володіти математичним апаратом. Невипадково усім без винятку економічних факультетах вивченню математики відводиться надто велике місце.

Інформаційні технології, ввійшли до життя, було неможливо не накласти свого відбитка працювати фахівців цього напряму. Спеціальні комп'ютерні програми, з одного боку, істотно полегшують працю економіста, але з іншого — вимагають підвищеної комп'ютерної грамотності. Тому вивчення інформатики як бази, яка потрібна на освоєння різних прикладних програм, є також неодмінною складовою освіти майбутнього економіста.

>Прочних, але дуже вузьких знань недостатньо, щоб зробити справді хорошу кар'єру на економічній ниві. Потрібна що й багата загальна культура, яку дає гуманітарний освіту. Філософія, соціологія, політологія — науки, володіння якими допомагає економісту не втрачати широти мислення, вміти бачити за деревами ліс, інакше кажучи, вписувати конкретні події економічного життя на більш широкий громадський контекст і їм правильну оцінку.

Особливої згадки заслуговує така галузь гуманітарного знання, як право. Адже економісту доводиться діяти надабстрактно-отвлеченной середовищі, а реальних умов господарському житті, що була суворим правових норм і солідним юридичним законам. Серйозно вивчаючи право, студенти економічних факультетів непросто розширюють свій власний кругозір — вони закладають основу майбутньому професійному діяльності.

>Экономисту потрібен як і англійська мова. Грамотний економіст, де б працював, зобов'язаний знайомитися з спеціальної літературою, а переважно з'являється англійською. Та й саме термінологія економічної науки багато в чому полягає в англійській. Знання чергового іноземних мов, переважно німецького чи французького, також всіляко вітається.

Головне якість будь-якого економіста — спроможність до логічному мисленню, яку іноді називають математичним складом розуму. Якщо більш-менш складні операції з числами і символами надовго вганяють в ступор, дуже важко здобувати економічному факультеті й болісно нецікаво працювати.

Більше шансів процвітати у ролі економіста мають котрі мають високої організованістю, уважні до дрібниць, прихильні ладу і акуратності. Стабільність у роботі цінується надзвичайно високо. Людям забудькуватим, розсіяним від природи, краще триматися від економіки подалі.

Важливе значення має і загальна емоційна стійкість.Экономисту, особливо починаючи з певного рівня, доводиться вирішувати «рівняння» із багатьма невідомими і себе відповідальність за ризик. Уміння зберігати «холодну голову», не піддаватися сьогохвилинним настроям, суворий самоконтроль — безперечно, позитивні властивості, які відсутність чи пряма протилежність — вагомий доказ вкотре замислитися над правильністю зробленого вибору

 Перспективи професії

Економіст одна із найзначиміших фахівців для підприємства. Жодна підприємство неспроможна вести своєї діяльності без бізнес-плану. Саме це співробітник задає вектор руху спільних зусиль всіх працівників. Потрібно правильно розставляти пріоритети і цілі, щоб забезпечити максимальну прибуток, із найменшимипотерями.Особенностью цій професії у сприйнятті сучасних реаліях є те, що нині ринку праці надлишок економістів. Попит породив аж надто велике пропозицію, тому роботодавці вибирають не вчорашніх випускників, а фахівців із досвідом. Практика показує, в усіх випускники вільно орієнтуються у бухгалтерському і податковому обліку, йдеться про точності прогнозів узагалі можна говорити годі й говорити.

Так чи інакше, вищу освіту – відмінний фундамент до роботи на найрізноманітніших галузях бізнесу. Треба тільки дуже заздалегідь вибудувати кар'єрну ланцюжок.

Існує дві групи стартових позицій для молодого фахівця:

· Перша група включає посади, влаштуватися куди без особливих складностей і в стислі терміни може кожен випускник економічного вузу. Конкурсу серед кандидатів тут немає і, вимоги до здобувачам досить м'які. Але й перспектив небагато. До цій групі ставляться, наприклад, фахівці з працювати з роздрібними клієнтами у комерційних банках банках, асистенти бухгалтерів чи бухгалтери у невеликих компаніях.

· Друга ж група об'єднує престижні вакансії, зайняти які молодому фахівцю без досвіду роботи нелегко. Але постаратися стоїть — враховуючи кар'єрні можливості, які людина отримує співробітник. Такі пропозиції на робітніх сайтах й у спеціалізованих періодиці трапляються нечасто. Зазвичай, потік резюме тут дуже великі, конкурс серед здобувачів становить 5–10 осіб у місце. Тому роботодавець вибирає найкращих. Щоб пройти все етапи інтерв'ю, потрібно часом чимало місяць. До професій цієї групи ставляться, наприклад,андеррайтери в страхові компанії, фінансові аналітики в інвестиційних банках чи інвестиційних компаніях.

Незалежно від досвіду роботи, головним що становить прийому працювати є характер самої людини: коли він засвоює все «на льоту» і чи може похвалитися креативним мисленням, то такого фахівця цінуватиме решта організацій.

Найвищі шанси на працевлаштування мають амбіційні молодики, високо мотивовані на кар'єру, які мають відмінними теоретичними знаннями у сфері фінансів України й здатні застосувати ці знання практично.

Укладання

Професія економіста залучає багатьом кількістю плюсів, і навіть не дивлячись ними, є «потонути» з професії абозатормозивши одному місці, або загалом ніяк не реалізувавши.

Негативним моментом як професіонал економіста і те, що тепер після кризи багато компаній перестали бачити потреба у економістах, переклавши їх функції на головних бухгалтерів чи фінансових директорів.

Як мовилося раніше, вакансії економіста є, але влаштуватися із них нелегко. Роботодавець хоче усього світу і відразу — хороший диплом престижного вузу, досвід роботи, низькі запити з зарплаті. І молодих фахівців невідь що охоче беруть, бо хочуть витрачати час з їхньої навчання.

Але всі таки більшість фахівців, отримали диплом економіста не шкодують зроблене виборі, адже важливою специфікою професії «економіст» є можливість знайти роботу у приватному економічному секторі, а й бути затребуваним науково-дослідними інститутами, державними і муніципальними установами i іншій системі життєдіяльності людини.